C’est la vie, mon ami, c’est la vie.
Нам його не змінити, друже.
Всі думки про життя не нові.
Схоже, людям до них байдуже.
«Кожен з розуму сходить по-своєму».
Ви, як завжди, мій друже, праві.
Ми не знаємо, що й коли скоїмо.
C’est la vie, mon ami, c’est la vie.
Людям хочеться щастя, кохання,
Чи достатку, моральних чеснот.
Але Бог посилає страждання
Й відправляє їх душі в цейтнот.
«Кожен з розуму сходить, як може.»
Ви, як завжди, мій друже, праві.
Це на сукню в горошок схоже —
C’est la vie, mon ami, c’est la vie.
PS: Це вам, пане Сергію до пива : хочете — їжте, хочете — занюхуйте. Однаково крім вас української мови ніхто не знає і не оцінить.
Принято. Оценка эксперта: 27 баллов.
Ось це гарна цукерка, кума. Під Велікопоповіцко пиво да з таранькою, коли вже варенуху затиснули
Еге ж, пане Сергію, з варенухою, сивухою, палінкою, горілкою, брагою і тройним одеколоном часів Радянського Союзу прийдеться попрощатися. Обіцяю готувати лише до чаю, кави, мінералки чи «на худой конец» до пива щось смачненьке.
Ох, щось скупі стали господарки у вільній Україні. Гаразд вже, ви, кума, пишіть гідне, а варенуху томлену я сам підготую, якщо в гості приїдете
Перепрошую, пане Сергію, але яке життя тепер, такі й подарунки. В гості не приїду і не сподівайтеся, а за запрошення дякую. А щодо варенухи, так нам, хворим, старим і убогим вживати можна хіба що мінералку.
«c’est la vie.Нам його не змінити, » В украинском жизнь МУЖСкоГО рода? Разве не
«її не змінити,» Извините…
c’est la vie (це життя)
жит-тя́ (жизнь)
Существительное, неодушевлённое, СРЕДНИЙ(!!!) род. Какое местоимение применим к среднему роду? Ее? Или таки ЕГО? Не учите отца трахаться, а украинку говорить по украински.
И учите матчасть, голубчик, учите матчасть
Коли говоримо французькою мовою, то, звичайно, життя — жіночого роду, отже потрібно замінити слово la vie на займенник elle, тобто вона. В російській мові життя також жіночого роду. Але в моєму вірші далі йде рідна мова, а в ній слово «життя» — середнього роду, тобто «воно». Думаю, пане Влад, я Вам це пояснила дохідливо.
А взагалі, я Вам дуже вдячна, пане Влад, за те, що Ви вдумливо читаєте мої «вірші» і намагаєтеся їх покращити.