Сонце повільно сідає за обрій.
Вечір тихенько крадеться у місто.
Чути в траві цвіркуна спів хоробрий.
В небі сіяє із зорів намисто.
Гамір вщухає. У вікнах будинків
Вже загорілись вогні кольорові.
Спокій і тишу в вечірні хвилинки
Щедро дарує нам вечір чудовий.
Місто неквапно у сон поринає.
Місяць зникає в хатинці з хмаринок.
Темну хустину свою напинає
Ніч і заходить до мене в будинок.
Будемо з нею тепер до світанку
Бесіду вести за чашкою кави.
Знову потішу я нічку-панянку
Думкою, піснею, вІршем цікавим.
А як зажевріє небо на сході,
Ніч помандрує в далекі країни.
В збуджених нервах, тривозі, роботі
Буду чекати вечірні хвилини.
Принято. Оценка эксперта: 27 баллов
Знаєте, Таміла, адже я Ваші вірші зазвичай перекладаю перекладачем і так читаю. Ось цей вірш у перекладі дуже схожий на японське хокку)) Прочитавши, хочеться сісти біля вікна й задумливо дивитися вдалину, купаючись у вечірньому умиротворення) Сподобалося)
Дякую, пані Анессо, мені також подобаються тихі, теплі, заспокійливі вечори.
Ой і добре же.Что тут скажеш?
Е, ні, пане Сергію, знаю я вас. Це ви так говорите, а самі думаєте, чи пригощу вас вишнівкою. Не вийде, пане Сергію. Наллю скляночку тільки за роботу, а саме «критику на всю катушку». Отож прошу пана пошукати таки помилки. Вони у вірші, думаю, є. Інакше — ніякого частування, навіть браги не наллю
сразу комментарии не пишу -2 дня разбираю, понять пытаюсь.
но пишите душевно, чувствуется от сердца, я такие стихи люблю- настояшие я их называю.. это ведь очень красиво, когда солнце начинает садится, вечер опускается, все вокруг затихает, даже ветер не дует, ткая благодать, только вот комары гадв кусаются, а без них так приятно посидеть на крыльце и чайку или кофе попить, так скучаю по дому, в квартире не -то
Дякую, пані Наталя, за розуміння моєї душі.