Квіти осінні яскраві, барвисті.
Іній на травах і жовтому листі.
В небі глибокому крик журавлиний.
Пам»ять бентежать осінні картини.
У глибині неспокійного серця
Плюснули раптом маленькі озерця
Туги, тривоги, жалю і печалі.
Знову згадались омріяні далі:
Річка дитинства, рідня біля хати,
Запах в саду матіоли і м»яти,
Трави в росі, кавуни на баштані,
Очі задумливі, ніжні, кохані.
То були теплі, погожії днини
І по щоках покотились сльозини.
Час повертає мене в сьогодення.
Спогади давні дарують натхнення.
Тихо туман опускається з неба.
Щезла осіння краса. Що ж, не треба
Бідкатись і за минулим тужити,
Що відцвітає, як осені квіти.
Прекрасная песня, Тамила. Буду долго переводить, но переведу! Но даже без перевода — прекрасная музыка в стихах!
Дякую, пане Євгене. На мою думку. якою б мовою не був написаний вірш, поет відразу відчує,що це — поезія. Адже поезія — це музика душі, записана не нотами, а словами. Хоча іноді важко висловити почуття і емоції словами. Ну прямо, як пес — розумієш і відчуваєш, а потрібні слова знайти не можеш, на жаль.
Завораживающая музыка.
Дякую, пане Олександре. Мені приємно, що вам сподобалось.
Выбачье, щоб я був як той горобець, що смакуе…