Цвітуть жоржини у саду. Цвітуть жоржини.

А дощ дрібний іде весь день. То осінь плаче,

Що ця краса така крихка і швидкоплинна:

Жоржини вже наступний ранок не побачать.

Життя людей мені нагадує жоржини.

Воно не вічне, як і квіти біля хати.

Ілюзій, прагнень і надій в житті багато.

А вмерти можемо за лічені хвилини.

Темніє. Вогко. Дощ січеться безупинно.

Повільно падають з гілок важкі краплини.

Проснувся вітер у кущах. А біля тину

Холодним полум»ям горять мої жоржини.