Знову осінь прийшла в Україну.
Пожовтіли дерева й кущі.
Скрізь імжичуть дощі безупинно,
Ці холодні, осінні дощі.
До землі нахилилося небо,
Вкрите темними пасмами хмар.
Ні, не треба жаліти, не треба,
Що на небі не видно Стожар.
У саду — хризантем розмаїття
І жоржин незрівнянна краса.
Чорнобривців і айстри суцвіття
Посріблила осіння роса.
Я милуюсь прекрасним пейзажем.
Осінь творить в саду чудеса.
А розкішним сріблистим плюмажем
Прикрашають мій сад небеса.
Перевод в стиле хокку:
Страна в плену у осени дождливой.
В саду цветут последние цветы.
В душе покой и гармония.
Оба варианта сподобались.
Дякую/Спасибо.
Какой же певучий украинский язык…. или у вас так певуче получается..
Тамила, замечательно!
Дякую, друзі. Моєї тут нема заслуги, це мова в нас така співуча.Кожна мова має свою «родзинку». Одне із завдань поета — показати її читачам. ( Спасибо, друзья. Моей заслуги в этом нет, это язык у нас такой певучий. Каждый язык имеет свою «изюминку» и задача поэта — показать ее читателям.)
Эх, облизнуться, что-ли…Люблю изюминки.
Дякую. Я також завжди звертаю увагу на мову, якою написані вірші інших авторів сайту, не тільки на зміст, ритмо-розмір та ідею. (Спасибо.Я также всегда обращаю внимание на язык стихотворений других авторов сайта, а не только на содержание, ритмо-размер и идею.)