У перший день осінній сонце сяє,

Лоскоче щічки ніжний вітерець,

Садочки й школи діточок стрічають,

І перший лист зривається в танець.

Ех, школо, школярі маленькі плачуть,

Всім хочеться вернутись в дитсадок.

Там залишилась лялька, жовтий м’ячик,

А в школі починається урок.

Учитель-чарівник усе розкаже,

Повідає незнаний досі світ…

Промінчик крізь вікно теплом зігріє,

Пришле з садочка сонячний привіт.

Минають роки, час іде невпинно,

Підходять до кінця шкільні роки.

Випускників стрічають вже гостинно

Навчальні заклади, незвідані світи.

І кожен знає, ким хотів-би стати,

І кожен має свій фонтан ідей.

Учитель, фізінструктор, вихователь…

Майбутнє в честь майбутнього дітей.

Яке ж це щастя, коли поруч діти,

Бо з ними вічно юний (чи малий).

Вони чудові, як в віночку квіти,

І кожен подих їхній дорогий.

Вони маленькі, але вчать любити,

Знайомлять із знайомим кожну мить.

Не знають цінностей, та учать нас цінити,

І вогник щирості у них не загасить!

Успішно працювати – то наука

Одного, двох, п’яти і більше літ,

Знання та практика – неякісна сполука,

Коли любов’ю погляд не горить.

Тому, хто йде, світитимуть світила,

Тому, хто вчить, приклониться земля.

Не тая мати, що дітей родила,

А та, що виховала правильно маля.

Нема нічого краще, як дитинство,

Той час, коли незвідане – близьке,

Дорослий дні нанизує в намисто,

Веде за руку, омине слизьке.

Щасливі очі малюків сіяють,

А усмішки теплом гріють серця.

Працюй з любов’ю, нею ж і згадають.

Виросте дерево з малого деревця.

Даруйте себе дітям! Повністю даруйте!

З дітьми проводьте весь свій вільний час.

Терплячими з дітьми своїми будьте,

Любіть їх і вони полюблять вас.

І наостанок хочу ще сказати,

Що лише той, в кого вчимося ми,

Звання Учитель,гідний, Вихователь.

Чиє ім’я несемо крізь віки.