Мурована стіна
Нависла наді мною.
Я — в розпачі, одна
Під клятою стіною.
Поглянула навкруг —
Слизькі, камінні стіни.
Застиг в сум»ятті дух:
Не видно ні щілини.
То- не стіна, мабуть,
Приречення. Здається,
Чужа, підступна лють
Ніколи не минеться.
Не вибратись мені
На волю через стіни.
Проходять марно дні.
А думка вгору лине.
Душа летить увись.
Нескорена ще воля.
Впаде стіна колись,
Закінчиться недоля.
Якою б не була
Ота стіна камінна,
Та все ж її здола
Духовністю людина.
Перевод:
У ЛГ возникло ощущение,
что вокруг него каменные стены,
их нельзя преодолеть физически,
но можно освободиться силой духа.
Усе гарно, музично, технічно … Але зміст ви повністю розклали в короткому російською переказі. Виявилося — більше нічого в довгому вірші і немає. Вийшло: з гармати та по горобчику.
Спасибо, Сергей, за комментарий. Нюхом чувствую, что длинно и несуразно получилось, и два абзаца можно было бы выбросить. Но жаль выбрасывать: моя жадность не позволяет.
Тамила, особенно мне нравятся Ваши авторские переводы. 🙂
А попробуйте также переводить других авторов. 🙂
Cпасибо, Елена. Я иностранные языки не очень-то хорошо знаю. Я лучше пародии буду писать на свои собственные работы. Думаю, получится неплохо. А стих этот я писала для Вас, Елена. Помните Ваше замечание на страничке, где я оду своему дивану сочинила? Так, этот Ваш намек мне недели две жить не давал, в голове крутился. Пришлось насочинять, вот. О табуретке писать не буду, хотя она там тоже где-то упоминалась.