Я ступаю по листю опалому,
А. здається, по трупах іду.
У житті, в основному, невдалому,
Пізнавала я горе й біду.
До нестями я враз закохалася
І потрапила в пастку твою.
Я не зчулась, коли це все сталося,
Почувалась, немов у раю.
Чарували мене твої пестощі.
Їм, здавалось, не буде кінця.
Я сприймала на віру всі лестощі
Й обіцянку — вести до вінця.
Я жахливо в тобі помилилася,
Не розгледіла душу твою.
Через зраду твою опинилася
Біля прірви, де й зараз стою.
Ту любов, що закінчилась зрадою,
Обіцянки брехливі твої,
Я на старості літ вже не згадую.
Не співають в мороз солов»ї.
Листопад припинився невгадано.
Все навколо поглинув туман.
Таємниця життя вже розгадана.
В ньому все — суєта і обман.
Принято. Оценка эксперта: 24 балла
Красиво і мелодійно. Ось тільки початок мене бентежить. Вірш про кохання, а на початку трупи чомусь. Не поєднуються як-то вони в моїй свідомості. І, може бути, звичайно, це я черства, але «горе та біда» для нещасної любові занадто…що сильні слова.
Ось те то й воно
Что «оно», Сергей? 🙂
Что некрофилия какая-то. Как-то оно сильно уж невесело.
Парикмахер ступает по трупам волос,
а в помойном ведре трупы старых котлет.
А на стенке на фото опятьтрупы роз,
С трупа кожи на кресле я шлю вам привет.
В общем, кошмарики
А-ха-ха!!
Понравилось стихотворение, правда, если на русский язык переложить потребуется легкая правка.
мне тоже понравилось, грустно, задевает сердце, наверно потому, что оно чисто женское-куда уж мужчине толстокожему. это не вам Сергей, в общем. но с трупами а, чуть нне удачно получилось
Абсолютно згодна з усіма щодо трупів, але якщо вже упрікати в чомусь чоловіка, так треба це робити по повній програмі, щоб бачила бісова душа, до чого дівчину своєю брехнею довів!