Як раніше

Я стежкою нашою йду до ріки,
І згадую щастя минуле поволі.
Хай сонце згорає, минають віки,
Не буде більш серденьку мому покою.

Най зникне все геть і най з’явиться знову,
Розстелиться шляхом Чумацьким наш путь.
Аби я і ти…хоч колись у діброву
Могли, як раніше, щасливі гайнуть…

© Рибалка Анастасія 19.03.2014

Як раніше: 8 комментариев

  1. Здоровенькі були, пані Анастасія! Рада Вас бачити на цьому сайті. Надіюсь, шпагу Ви вже нагострили і до бою ( тобто, до конструктивної критики чи зауважень готові). Мені Ваш вірш сподобався, але я не дуелянт ( шпага тимчасово затупилась).

  2. Просветите мене нерозумного, пані Настя. Гайнуть — хіба правильно на мове? Виглядає як якийсь російський блатний украінізм.По мені — так всю мелодію зім’яло цим заключним словом. Чи я помиляюся, і в українській мові допустимі обидві форми: і гайнути і гайнуть?

Добавить комментарий

Войти с помощью: