Абрикоси мої, абрикоси,
Ви приходите часто у сни.
Вашим цвітом засИпало коси
Молодої моєї весни.
Абрикоси в саду, на горбочку,
Співчутливо всміхались мені.
У залитому сонцем куточку
Я у мріях проводила дні.
Шепотіли про щось абрикоси.
А, можливо, здавалось мені,
Говорили про вранішні роси
І кохання моє навесні.
Юнака я чекала, Орфея,
Щиру, першу дівочу любов.
Заманила коханого фея.
Не прийшов той юнак. Не прийшов.
Молода і наївна була я
У далекому тому селі.
Вороття в ті часи вже немає.
Абрикоси пропали в імлі.
Принято. Оценка эксперта: 25 баллов.
Міло.Правда початок таки двозначно. Як-би скарга до психоаналітика: я, мовляв, часто бачу абрикоси, вони приходять в мої сни. Вслухайтеся, кума.
От вередливий чоловік! То йому не те блюдо приготували, то не так подали! А це вже й до лікаря направляє! Добре, пане Сергію, подумаю, чи йти до психоаналітика, чи залишити все, як є. Скажу: фантазія буяє!»