Спогад

Місяць завис над моєю хатиною.

Зорі мигтять, мов коштовні перлини.

Згадую, як я малою дитиною

Думкою в небо незвідане лину.

Там,на безмежних далеких просторах

Всесвіту, людством іще незбагненного,

В мріях моїх існували потвори

З вдачею ангела й розумом вченого.

Місяць по небу котився поволі.

Зорі велично і гордо мигтіли.

Мовчки дівчисько дивилось на зорі.

З ним говорити вони не хотіли.

Спогад: 13 комментариев

  1. Ну що? Можете адже, кума. Гарно. Дуже добре. Ось тільки дві сходинки мене збентежили. Як то не склалася у мене ваша загадкова конструкція.

    чудернацькі потвори
    З вдачею ангела й розумом вченого.

    Думаю, кума, що слово «ангел» тут не до місця.

  2. Нічого не зробиш, пане Сергію. Немає таланту- вище голови не стрибнеш. А як немає закваски, то ні сивухи, ні варенухи, ні палівки, ні навіть наливки не приготуєш. До всього треба мати хист, еге ж, пане
    Сергію?

    • Ні, кума, що не відкрутитеся. Або вас мама не вчила варенуху ставити з грушею, з вишнею, з чернослівкою? Ну тоді топіть піч, діставайте горщики з сивухою, та сухий фрукт з скрині. Кацап пітерський вас навчить — як воно раніше в Україні на стіл подавалося пряно да вогню

    • Гуску, кума, ми самі будемо їсти. Щоб не штовхалася. А наб `ємо її чернослівкой да волоським горіхом, який вимочимо в перваку, з яблучної паданкi, настояному на кміні, смородінової, да березової нірці

Добавить комментарий

Войти с помощью: