Коли ж настане час урочий:
Відкриє сонце серця очі
І біль урветься, як терпець,
І смуткам врешт прийде кінець?!
Чому печаль тривожить душу?
В народу я спитати мушу
Про витоки борні-снаги.
Нехай не крають вороги
Ні пам’ять, ні звитяги щем,
Бо благодатним він дощем
Окропить землю Українську,
Яка зросте крутянським військом*.
Піднімуть руки прапори
До сонця, неба, догори!
За Волю й Правду без прикрас –
І на Майданах кожен з нас!
Дуэлит
Литература. Поэзия. Критика. Публицистика.
Ну що, загалом повний набір безликих порожніх стереотипів, як привчали в славній країні Рад. Годиться як гімн і Кличко і Януковичу і бацьку Махна і взагалі кому завгодно
Пане Сергію, навряд чи Ви знаєте реальний стан справ щодо ситуації в Україні сьогодні, якщо Ви даєте таку оцінку. Я не хвилююсь про мій вірш. Мова йде про майже 80 загиблих громадян України в сутичках між владою і народом. Мова йде про майже 400 людей, які сьогодні перебувають в госпіталях, бо мають важкі поранення, мова йде про десятки журналістів, у тому числі іноземних, у яких стріляли, розбивали апаратуру, яких снапери позбавили очей, осліпили! І, врешті, чому Ви вирішили, що я — на боці якоїсь конкретної політичної сили, чи конкретного політика?! До чого тут заангажованість, якщо гинуть 19-річні студенти від руки снайпера?! Ви не розумієте біль українських дружин, матерів, жінок?! Ви не розумієте, що Україна стоїть на межі громадянської війни?! Щоб цього не розуміти, треба жити на іншій планеті!
Я оцінюю НЕ ситуацію в Україні, а ваше вірш. Воно годиться як для товариша Сталіна, так і для мусьє Петлюри або батька Махна.
Тільки не подумайте, що я можу насміхатися або хоч трохи іронізувати над тим лихом, що у вас там зараз коїться. Але тільки не треба на жалість давіть.Тем більше що у вас в коментарі розбита апаратура журналістів і вбиті українці стоять в одному ряду і навіть незрозуміло-кого жальче
Якщо Ви хотіли мене образити, то це Вам вдалося! Вітаю!
Про журналістів я згадала, бо я — журналіст. Перешкоджання роботі журналістів — практика цієї влади. Це — по-перше. По-друге, не оцінюйте моє ставлення до ситуації, бо Ви не знаєте моїх почуттів. По- друге, на жалість ніхто не тисне — не мій профіль. Такий вірш не може стосуватися Сталіна, Махна чи Петлюри, Януковича чи Кличка — аж ніяк! Скоріше — Степана Бандери! Слава Україні! Героям Слава!
Я теж журналіст, пані Оксана. Досить працював у телевізійній хроніці подій. Можете повірити — солоного і гіркого побачив багато. І ніколи не поставлю в один ряд загибель своєї відеокамери із загибеллю нехай випадкового для мене людини. Але гаразд, що ми будемо сперечатися Я свою думку про ваш вірші висловив. Ваше повне право його не приймати
Піднімуть руки прапори
До сонця, неба, догори!
За Волю й Правду без прикрас –
І на Майданах кожен з нас!
Зате такий ось малини багато начитався і від Махна і від Петлюри і від Коновальця і багатьох іних.От кого ще? Та від будь-якого хто на хребті і крові народу рветься до влади. І якщо ви в своїх віршах щирі, то для журналіста, вибачте, ви зовсім непрофесійно — наївні.
Вірші
Немає віршів – гнаних чи хороших.
Є просто сповідь – від душі ключі.
Це – дзвони серця, слів, думок пороша,
бо спокій розтривожать… На межі
світів і поривань, і щастя трунку
ведуть шляхами – не на манівці.
Гортайте молитовник сонця й смутку…
Вірш – хрестик долі, стиснутий в моїй руці.
Амінь!