Вночі я проснулась від тихого стуку…

Вночі я проснулась від тихого стуку.
То дощик прилинув здаля.
Від гуркоту грому, небесного злюки,
Здригалась в тривозі земля.
Вікно відчинилось. Маленькі краплинки
Упали на руки мої.
Подув вітерець. Дощик вщух, а хмаринка
Гайнула в далекі краї.
А я залишилась і стала гадати,
Як завжди, самотня й сумна,
«Якщо завітає хмаринка до хати
Колись, то не буду одна.»

Вночі я проснулась від тихого стуку…: 7 комментариев

  1. Доброе утро!
    Повезло Вам, Тамила. У Вас дождик, грядки польёт. А у нас ни дождинки целый апрель, вот и май начался без дождей. А садить-сеять нужно в сухую землю.
    Я плохо читаю по-украински, но вершик мне понравился.
    С уважением,

    • Дякую, пані Олено. То не віршик, то я просто думки римую сяк-так, аби не думати про те, що в Україні діється. Бо я почуваюся зараз, як оте мале, сліпе, безпомічне кошеня. Ото ж і римую на сайтах, або на городі з сапою працюю. Лиш би не бачити і не чути нічого. Як сказав Шевченко:» А як не бачиш того лиха, то скрізь здається любо, тихо, і на Україні добро…»

  2. проснуться от тихого звука дождя и грозы-это даже романтично. помню один раз так было
    люблю грозу в начале мая,
    Как бахнет гром и нет сарая…

    ужасные раскаты грома. сверкало как при салюте на параде, собаки аж попрятались. а ливень? я такое первый раз видела-просто водопад. а ночь была, но стояли на крыльце
    -любовались

Добавить комментарий

Войти с помощью: