Благочестивая Сэлфиистка Эро-Ярости,
Совершившая Переход через межпространственную дыру
Из звездной системы Ибалар на Меркурий,
Задумчиво раскладывала галокубический пасьянс
Своих добродетельных отображений
В долине Дуплет.
Она прибыла на Меркурий
С новой Миссией Добра
Поведать жителям планеты
О чудесах заоблачного Сэлфиизма,
Который поможет открыть внутренние веки
Меркурианцев
Для поклонительного воспевания
Фиолетового коня в кожаных одеяниях
На ее далёкой планете Соло.
Otto Hans by ©
Ой, як на мене, це дуже хитромудро, хоча, в цілому, зрозуміло ( понятно).
яя
Шановна, це залежить вiд точки зору. До речi, сучасна поезiя не завжди буває простенькою та зрозумiлою.
Ваша правда, пане Михайле. Сучасні поети іноді таку(вибачте за слово) «хрень» пишуть і такою мовою, що не знаєш, сміятися чи плакати.
Я маю на увазі не російську чи українську мову, а саме ту дивну говірку, якою полюбляють писати сучасні «щелкоперы». Особисто я вірші не пишу, а лише примітивно попискую на поетичних сайтах. Це я так маскуюся під поета через мою велику любов до літератури і поезії зокрема.
Не можу з Вами не погодитися. До речi, я вважаю себе не «шовкопером», а маляром. Для мене вiршi перш за все — спосiб вираження емоцій і психологічних станів, відволікання від монотонності існування. Експерименти з формою і змістом тексту дають можливість розкрити нові значення ніби — то знайомих понять.
Я — за експерименти, але тільки в межах літературних «приличий»: без мата і граматичних помилок.
)