Коти, коти, щоб я без вас робила?
Я між людьми не бачу доброти.
Панує скрізь жорстока, груба сила,
А лагідні лише мої коти.

Я не збагну, чому у цьому світі
Страждають люди зовсім без вини,
Без віри, у тривозі і жахітті
Вмирають, не діждавшись сивини?!

Хто право дав цим покидькам з еліти
Вершити суд, знущаючись з людей?
Чому у розкоші живуть лише бандити
І скільки ще попереду смертей?

Мурчать мої філософи від Бога,
Розумні, помірковані коти:
«Ти не базікай про людей нічого,
Ковбаскою нас краще пригости.»

Краткий пересказ: автора волнуют вопросы современной жизни,
но ответов на них пока нет, даже у его верных друзей, котов.