Іній ліг на трави.
Іній на волоссі.
Може, ви не прАві.
Може, вам здалося.
«Рано постаріла,-»
Ви мені сказали.
Мабуть, мені крила
Доля поламала.
Крила поламала,
Плюнула у душу.
Старість наздогнала.
Йти до Бога мушу.
Дуэлит
Литература. Поэзия. Критика. Публицистика.
Ридаю, кума, не можу зупинитися. А як зупинюся, тоді і скажу вам чого-небудь ласкаве.
Ой, пробачте, пане Сергію. Це я не для вас, а для жуків так сумно пишу, щоб коли я їм цей вірш читатиму, від туги з кущів попадали, інфаркт отримали і мені б не довелось для них отруту купувати. Веселі вірші зараз писати не можу, час не той : сміх життя продовжує, і колорадським жукам також. Уявляєте, я їм вірш читаю, а вони від сміху аж з кущів падають і живуть, живуть у мене, на городі. Жах!
Попереджати треба, кума.А то ж я, як той жук тепер лапками догори валяюсь і ридаю, і ридаю
Оце так халепа мені! Як же це я так «оплошала»? Не врахувала вашу ніжну, поетичну душу, пане Сергію. Хай йому грець, тому віршу. І де він узявся на моє лихо в моїй голові?Правду кажучи, я думала, що ваша душа за стільки часу вже загартувалась на наших поетичних ляпсусах. То ж ще раз чемно перепрошую за свій егоїзм. І надалі буду друкувати на сайті щось нейтрально-занудне, на кшталт «Я на солнышке лежу…» Це для того, щоб, боронь Боже, ще комусь ридати не захотілось. Нехай вже на городі жуки плачуть!
Жуки из штата Колорадо
На Украине жрут ботву.
Какого хрена здесь им надо? –
И так здесь нелегко живут.
Нехай бы ехали в Москву!
Нехай бы объедали Питер, —
Там много всякой трын-травы.
Здесь в рифму классно лег бы «свитер»
С дырой для глупой головы!
Да ни к чему он здесь, увы…
Пускай бы все слупили возле
Урала. Велика беда!
Ну нет другой от Штатов пользы,
Хоть тресни, окромя вреда!
Мысля хорошая, ну- да.
Хоть «зелень» баксов нам знакома,
Знаком наживы в лапках зуд…
А вот из штата Оклахомы
К нам охламонов завезут! —
Те — даже кирпичи грызут! —
В довесок к странным покемонам
И беспощадной саранче.
И после их лихого шмона
Настанет отчужденья зона
На огородах вообче!
От, бачите, пане Egarmin, як важко з цими американськими харцизяками воювати! Хіба ж вони моїх віршів злякаються? Їх би так злегенька пістолетиком, та пістолетиком! Це, звісно, я про жуків кажу, не дай Бог, ще хтось про щось інше подумає.