Жовті троянди. В росі пелюстки.
Квіти чарівні. Колючі гілки.
Жовті троянди. П»янкий аромат.
Спогади линуть у юності сад.
Спало на думку далеке село.
Перше кохання мене там знайшло.
Щире, солодке. Як квіти, п»янке.
Долі дарунок — кохання таке.
Тихі розмови і ночі без сну,
Погляд твій ніжний, дівочу весну,
Наші прогулянки біля ріки
Я пам»ятатиму довгі роки.
Квітнуть троянди у мене в саду.
Я милуватися ними іду.
Пам»ять бентежить п»янкий аромат.
Жаль, не повернеться юність назад.
Скинули любі троянди свій цвіт.
Шкода мені молодих моїх літ.
Жовті троянди. Щасливі літа.
Душу самотню печаль огорта.
Перепрошую читачів, але у вірші є виправлення: третя строчка тепер звучить «Вітер розносить п»янкий аромат»; а замість слова «пам»ять» у четвертій строфі, вжито слово»душу бентежить, п»янить аромат».