Чоловіків
Не визнає,
У своїх хоромах
Не вітає.
Крізь
Голосіння часу
Дивним Паком
Патріархат
Життя міняє…
Жінки забрали
Від Русалок вроду,
Долю нашептали
Німфи
Зі сходу.
Лазурні Мойви
Відітнули віку.
Земля радіє,
Кличе до своїх покоїв
Жінку.
Страниц: 1 2
У городі бузина, а в Києві дядько.
Начало;» Іду, лину до тебе».
А кінець: «Земля радіє,
Кличе до своїх покоїв
Жінку.»
Воістину початок за здравіє, а кінець за упокій
МенI дуже сподобалось) Дякую!