Мій ангеле з нахмуреним чолом,
Чому мене, ти, ангеле, покинув?
Чому від мене безвісти полинув?
А може, десь, з поламаним крилом
Блукаєш у світах, всіма забутий
Й тебе також зненавиділи люди?
Прости мене, мій ангеле, прости,
Від горя і нещастя захисти.
Вернися, любий ангеле, вернися,
Голівкою до мене прихилися
І більш мене ніколи не покинь.
Прилинь до мене, ангеле, прилинь.
Дуэлит
Литература. Поэзия. Критика. Публицистика.
Чого, кума, не зрозумів, так це строчки
І теж зневажений, як я, всім людом
Це що — монолог Саакашвіллі?
Або про кого — зневажений людом?
Визнаю, пане Сергію, вашу правоту.Думаю, краще було б замінити цю строчку на варіант «й тебе зненавиділи люди?» Але більше ніяких змін в цій моїй римованій думці я не робила б, оскільки йдеться не про грузинського лідера, а про мої переживання і відчуття в той час, як померла моя мати, а я зламала ногу і залишилася з бідою та горем один на один. Тоді, в лікарні, мені здавалося, що навіть Господні Сили залишили мене напризволяще. Але я помилялась.
Ось так і пишіть — і тебе зненавидів Господь. А люди … люди просто бувають байдужі до чужого болю. І це, напевно, правильно. Бо якщо б кожен відчував всю біль всіх інших — всі люди б просто збожеволіли від больового шоку.
І ще. Не треба, кума, писати про себе. У кожного є своя історія схожа, а нас на Землі 8 мільярдів або навіть більше. Ви ж називаєте себе філософом — от і філософствуйте, будьте ласка
Cпасибі за науку, пане Сергію. Пригодиться.