Купальська ніч поезії світанку
Роситься цвітом в спориші –
Солодка бранка ранку.
Біжить табун нічийних слів,
Бурунить хмари в небі,
Ключем скрипічним час пливе,
Так було і так треба.
Мережать тіні сонця лик,
Думки у вись ширяють,
Торкає струни злегка мить,
І мрії прилітають…
Дуэлит
Литература. Поэзия. Критика. Публицистика.
А що у вас сталося з римами?
Порозбігались 🙂 Як на мене, у сучасній авторській поезії рими — це питання суб’єктивної необхідності. Невже, пане Сергію, Ви мислите категорією: «Мама мила раму»? 😉 Мене більше цікавить образність, над якою я працюю. Дякую за Вашу оцінку!
Голубонько, посудина, в яку ви наливаєте горілку або коньяк може бути хоч з кришталю, хоч з жерсті — без різниці. Але безперечно одне: у ній неодмінно має бути денце. Це зовсім не суб’єктивно
А як щодо творчості бітників, вірші яких характеризуються відсутністю рими, бо вона сковує потік свідомості. Чи хоча б верлібр Вітмена? Можна називати імена й багатьох інших письменників, але краще наведу для прикладу декілька рядків із поезії «The World is a Beautiful Place» Лоренса Фарінгетті:
The world is a beautiful place
to be born into
if you don’t mind happiness
not always being
so very much fun
if you don’t mind a touch of hell
now and then
just when everything is fine
because even in heaven
they don’t sing
all the time.
Тож, як бачите, справа не в тому, у що наливати коньяк чи горілку. Важливо, щоб марка була хороша і компанія 😉 І все тут не так однозначно! 🙂
Приклад не зовсім коректний, тому що претензій до англійського автору у мене більше ніж до вас. Я не вважаю його рядки поезією, на рівні дуеліта це балів 15-16.
И я не понял — зачем ему тупой повтор «if you don’t mind».
Втім, у англомовних з римами завжди напряг, але й не гріх примітивно подріфмовать випадкову пару рядків у верлібрі. Але у вас то то римується щось не римується — типу між двох стільців.
Добре, що Фарінгетті не дожив до Вашої оцінки! Що ж Ви так його, пане Сергію? Кину Вам лінк, якщо будете мати час і бажання, погляньте. Думаю, зрозумієте навіщо там повтор «if you don’t mind» (не поспішайте так з висновками щодо його доцільності) . Його вірш експресивний, непередбачуваний та іронічний! І все там в англійській мові римується, коли треба(!). Вашу точку зору, звісно, зрозуміла, але, сподіваюсь, із стільців не впаду 🙂 Завжди рада Вашим спостереженням і зауваженням.
http://www.poemhunter.com/poem/the-world-is-a-beautiful-place/
Повний текст краще не здався. Це не вірш.
Чим проза відрізняється від поезії? У першу чергу тим, що для переказу однієї поетичної рядки потрібно п’ять прозових. А тут навпаки його «довжелезне вірш» можна переказати кількома словами:
світ був би прекрасним місцем якщо б господь не вчинив в ньому стільки гівна. Все! Нічого іншого автор не написав. Типова техніка протетантской проповіді — нескінченно жувати одне і те ж доти поки слухач не завиє і не скаже «Я згоден, згоден, тільки припини нарешті нудеть»