Люди люблять вітер, сніг і сонце.
Я люблю, коли в моє віконце
Дощ завзятий весело стукоче.
Мабуть, щось мені сказати хоче.
Вранці я виходжу із хатинки.
Трави ронять роси, як сльозинки.
Згасли в небі зорі світанкові.
Вбрались квіти в сукні веселкові.
Раптом вітер, цей пустун грайливий,
Кинув на доріжку цвіт із сливи.
«Дощ прийшов, щоб світ цей оновити»,-
Він шепнув, і роси впали в квіти.
Дуэлит
Литература. Поэзия. Критика. Публицистика.
Це кайфно.
Написане непогано, кума. Але не чіпає. Якось таке відчуття що читано-перечитано багато разів
Ну ви, пане Сергію, прямо ясновидець. Це не тільки читано-перечитано, а ще й писано-переписано. Вже аж голова від цієї писанини пухне. А все через отой клятий ритмо-розмір, про який мені один розумник на українському сайті увесь час зауваження робить: то наголоси не там стоять, то складів на один більше, ніж потрібно, то в мене не хорей і не ямб, а казна-що. Я цілий день в інтернеті сиділа, над теорією мізкуючи, а потім цілу ніч цей вірш під ту теорію підлаштовувала.І врешті-решт прийшла до думки, що жоден талановитий поет-класик ніколи не підганяв вірші під теорію, а писав душею, Бо як ту теорію вивчиш, то взагалі нічого писати не хочеться. Я вже для себе зробила висновок: буду писати новим ритмом — хореямбом з вкрапленням птеродактиля і анабрахія, але ж то таки будуть вірші, а не математичні формули, як оця, що ви тільки що цілком вірно оцінили. А цей вірш я спеціально на українському сайті надрукую. Там у мене є деякі теоретичні огріхи.Побачимо, чи цей розумник їх помітить!
Розумієте, кума, як би це пояснити … Душа повинна у віршах бути, а не теорія. Почитайте уважно Пастернака — адже кепська техніка і ніякої теорії. Рими тупі, розмір гуляє … а як за душу бере деколи, стерво. Та що. Візьміть пронизливого ленінградського Бродського, що своїми незграбними рядками всю душу перевертає мені як і раніше. І візьміть пізнього Бродського — метра. З теорією все тип топ, хоч ікону з нього знімай А не чіпляє ні граммулечкі як безалкогольна горілка.
Нелья, звичайно, на теорію плювати. Але і рабом її не треба ставати
А мне нравится, хоть не все розумию. Может, и язык украинский так на меня действует еще — завораживает. А писано-переписано обо всем и до нас, и во время нас, и после нас будет. Это не показатель.
Дякую за відгуки, панове. Згодна з тим, що у віршах повинна бути душа, але моя душа почала сумніватися, чи справді варто їй займатися віршеписанням, чи краще кросворди розв»язувати, або хрестиком вишивати — ні ритму, ні розміру, ні рими не потрібно. І головне — ніхто мою душу не докорятиме, що вона щось не те утнула на папері і не в своє діло лізе.