Вишні

ЧервОні, соковИті вИшні
Я рвУ в садУ, а дОщ шумИть
І пАдає на лИстя пИшне.
ЧарІвна, неповтОрна мИть!
ВодА по стЕжечці течЕ.
ГолІвки нахилИли квІти.
ЦілУє дОщ моЄ плечЕ
І вИшень стИглих дОвгі вІти.
ЧервОні вИшні соковИті,
ВолОги шлЕйфом оповИті,
І дОщ, кохАнець запальнИй,
ПрихОдять чАсто в моЇ снИ.

Вишні: 13 комментариев

  1. Вот с пятого на десятое понимаю слова, а за душу тронуло! Какой-то мягкой, журчащей напевностью стих пропитан. Почему-то захотелось добавить слово «материнской».

  2. Дякую, пане Egarmin, але мені потрібна критика «на всю катушку», а «борзописці», які знають українську мову, чомусь не поспішають мені вказувати на помилки. Чи то образились, що горілку не поставила, чи поїхали в Крим «по сіль», а може ображаються за «залізяку».

  3. Е, ні, пане Сергію. Не хитруйте. Це ви мене жалієте, бо думаєте, що битися на дуелі з чоловіками — не жіноче діло. Ось я попрошу пані Світлану дати свою оцінку моїй римованій думці. Тільки я не знаю, чи володіє Благінська українською мовою. А мої українські «брати по перу» зараз усі в політиці — їм не до віршів про природу. Вони про людську природу думають.

  4. Е ні, пане Сергію, не відкрутитеся. Рима римою, а ви мені про ритмо-розмір скажіть. У мене з ним завжди проблеми. Капосний наголос чомусь завжди не на ті, що треба, слова попадає. Справжня «буко-бяка» виходить.

Добавить комментарий

Войти с помощью: