Забагато зазнала страждання
І втомилася жити душа.
Очевидно, весна ця — остання.
Напишу я про неї вірша.
Ця весна йшла у місто поволі,
З голосним щебетанням птахів.
Зацвіли первоцвіти у полі
І лунав щирий сміх дітлахів.
Ось, нарешті, весна вже у місті.
Розквітають тюльпани в садах.
Всі дерева вже вкрилися листям.
А душа заспівала, мов птах:
«Ні, не хочу, не хочу вмирати.
Так, звичайно, втомилась від бід,
Та не хочу весну залишати.
Ах, прожити б ще тисячу літ!»
Дуэлит
Литература. Поэзия. Критика. Публицистика.
За формою непогано. Лажі красиво, не побоюся цього слова. А по суті не сподобалося. Якісь дитячі размишлізми. Ця весна остання, так напишу я про неї вірші. І висновок: не хочу помирати, бо хочу щоб завжди була весна. Ну несерйозно для філософа, кума
Ох і вередун же ви, пане Сергію. То вам до пива не смакує, а то несерйозно. Ну, ніяк вам не догодиш.І що мені, бідній, робити? Може, кварту горілки поставити, а віршик якийсь ви самі придумаєте «на закусь».
Е, кума, горілки від вас вже не хочу. Горілку треба пити весело, а не під страждання душі.
Ну, якщо вже й горілки не хочете ! Прийдеться мені, мабуть, кинути до біса оте віршування і таки поїхати на дачу картоплю вирощувати.
Та від вашої туги, кума, вся картопля повянет
Тю, на вас, пане Сергію. Таке придумали! Щоб ото картопля та від туги в»яла?! Та ні за що! Ось я колорадським жукам свої вірші читатиму. Ті вже точно повиздихають, матері їх ковінька!
Как жаль, что я так не умею! Та ще украiньской мовою…
Та то нічого, пане Євгене! Пишіть російською ваші коменти. Тільки щоб цікаво було і по темі. «Стихо» — воно і в Африці «стихо».
А мне всегда нравятся стихи Тамилы. Хоть не все понимаю иногда, а чувствуется душевность в стихах, и речь — напевная, мягкая, трепетная…Хорошо!
Дякую, пане Egarmin, але горілкою пригощати вас не буду, бо он, навіть , пан Сергій від моєї горілки носа верне, і дарма! Я тепер на сайті тільки супчики та бульйончики поетичні готуватиму, а спиртного — ні-ні, боронь Боже!
я тоже не совсем всё поняла, но когда читала -чувствуется душа в стих вложена, чувства настоящие, это сразу чувствуется, хоть на каком языке напиши, от самого стиха энергетика. а прожить тысячу лет наверно всё же многовато. устанем, не тело так душа поизносится на вск что происходит вокруг глядючи
Дуже дякую, пані Наталя, за розуміння моєї душі. А щодо останньої думки про довжину життя, то з цього приводу у мене як раз витанцьовується один «віршик», і я його на сайт подам, от тільки він філософського плану. Ще один дитячий «размышлизм».