На обличчі любові — біль.
А в очах безкінечний жаль.
Я не можу сказати «мій».
Колить серце страшна печаль.
Я не знаю, що буде «там»,
У відстань за кілька років.
Я не знаю, чи бути «нам»,
Чи ще буде перетин шляхів?
Може більше ніколи ти
Не згадаєшь мене таку.
Будеш впевнено йти до мети,
Все долатимеш на шляху.
І коли на вершині ти
Будуватимеш п»єдистал,
Не побачиш мене з висоти —
Буде пізно. Мій потяг відстав.
Непогано, пані Олено, але щодо форми зауваження ті ж самі. Працюйте над наголосами.
Может больше никогда ты
Не згадаєшь меня такую.
Будешь уверенно идти к цели,
Все одолевать будешь на пути ..перевод последней строфы…не совсем понятно, причем здесь цель.