Летить метелик над бурхливим морем. Його тендітні крильця вже втомились витримувати натиск бурі. Горем в полон узяте серце. Мов сказились внизу шалені хвилі. Стогнуть, скачуть. Одна лютіша іншої. Аж плачуть від гніву й люті.Хочуть бідолашку в свої обійми міцно ухопити й назустріч смерті затягти на дно. А він летить, упертий, все одно!
Тамила, всю жизнь прожил рядом с украинцами-соседями. На моих глазах они забывали свой язык — медленно, но верно. А уже нынешние их пацаны и девчонки даже по паспорту русские(?). И вот я читаю Ваши стихи на красивом, удивительно душевно тёплом, чистом украинском. Мало что понимаю, но лезу в Яндекс и перевожу. Спасибо Вам, хотя я уверен, что Вы и русский не хуже знаете!
Дякую, пане Євгене. Звичайно, для кожної людини її рідна мова наймиліша. А добре знання іноземних мов — це велике надбання кожної нормальної людини, якій пощастило їх вивчити. Переклади сонетів Шекспіра Маршаком — це клас! Але ті ж сонети в оригіналі — це прекрасне, величне мовне диво!
Пані Таміло! Ваш вірш — це ковток води із забутого струмка.
Дякую, пане Vlar за добрі слова.