З неба сизого сипеться сніг.
Легко трусять хмарки пелеринки.
Мерехтять у повітрі сніжинки.
Новий Рік вже ступа на поріг.
Я дивлюся, як падає сніг.
І вальсують пухнасті сніжинки,
Волохаті, грайливі пір»їнки,
Мандрівниці з далеких доріг.
Перламутровий сіється сніг.
В бальні сукні вдяглися хатинки.
А в хатинках чекають ялинки,
Олів»є, холодець і пиріг
Не вщухає танок снігопаду.
Кавалер він напрочуд чудовий.
Запросив танцювати. Я радо
Закружляла у вальсі раптово.
Снігопад припинився. І враз
Все навколо застигло в чеканні:
У розшитому сріблом жупані
Новий рік поспішає до нас.
.
Замечательно получилось, Тамила!
Дякую, але після того, як я прийшла на Дуеліт, у мене з»явилась надокучлива звичка ( появилась навязчивая привычка) постійно щось у віршах переробляти, змінювати (изменять). Ну прямо якась мана( наваждение). Як у прислів»ї «З ким поведешся, від того й наберешся». В результаті таких рімейків вірш стає сам на себе не похожий, а бажання (желание) ще щось змінити в ньому не зникає ( не исчезает).
Очень напевно, даже и переводить не стала ..( в яндексе ) Зачем ?
Первая строфа ./….а последняя , и так видно что ее завершает.
Дякую.