Ніч повільно стікає з небес.
Місяць срібло розсипав по вулицях.
В серці знову неспокій воскрес.
Почалася жахлива безсонниця.
Засинає містечко моє.
У обіймах морфея околиці.
Туга спати мені не дає.
Я дивлюся на темні віконниці.
У затишних кімнатах своїх
Після праці, мов бджоли у вуликах,
Сплять людей нескінченні рої.
Пролітають автівки по вулицях.
Я ловлю кожний шорох нічний.
Це безсоння таке надокучливе.
Навіть місяця серпик тонкий.
Не вгамує страждання пекучого.
Ніч триває. Горять ліхтарі.
Світлофори моргають очицями.
Знахабніло дзижчать комарі
І лоскочуть, негідники, крильцями.
Занявчав наполоханий кіт
І з-за рогу стривожено визирнув.
Ресторан, що навпроти воріт,
Запізнілу компанію виплюнув.
Я не можу заснути ніяк.
Закружляли думки каруселями.
Чи знайду я в цій ночі маяк,
Чи блукатиму млистими скелями?
Місяць раптом за хмарою зник.
Зарум»янилось небо зірницею.
Над рікою туману рушник
Обернувся химерною птицею.
Розвидняється. Групи людей
Розтікаються містом струмочками.
А думки мої, повні страстей,
Ніч забрала, згорнувши клубочками.
Перевод даю после стихотворения в комментарии.
Дуэлит
Литература. Поэзия. Критика. Публицистика.
Красиво напісано.Но … ні про що. І місцями комковато немного.Вот, наприклад, фраза
«Там, в куточку, печаль й смуток туляться.».
Не зміг я її гладко прочитати. Звернувся до озвучення гулопереводчіка — він теж не зміг, як і я. Не зміг я її гладко прочитати. Звернувся до озвучення гулопереводчіка — він теж не зміг, як і я. І краткое після ель з м’яким знаком все одно звучить як короткий, но додатковий склад
«
Если можно, Сергей, пожалуйста, поподробнее и жестче, по строкам и без снисхождения. И без слова «місцями». Если, конечно, у Вас есть время и желание разобраться в комках этой работы. А строка про печаль мне тоже не нравится. Но я пока в процессе обдумывания.
Мене більше хвилює безсюжетність. Повірте, кума, буде сюжет — грудочки самі по собі зникати почнуть. Чим фотографія пейзажу відрізняється від картини? Начебто все — те ж саме. Але … подивився і забил.Потому що в фото немає сюжету, а значить — немає головного. Всі деталі абсолютно рівноцінні і серед них багато таки зайвих. Вони — кожна красива сама по собі — тісняться, штовхаються і заважають один одному.
А по рядках пройдуся. Тільки мені час потрібно. Тиждень, скажімо.
Учла некоторые Ваши замечания, Сергей, исправила, а теперь даю перевод исправленного стихотворения. Хотя, опять таки, стих получается не совсем то или совсем не то.
Перевод стихо(Гугл):
Ночь медленно стекает с небес.
Месяц серебро рассыпал по улицам.
В сердце снова беспокойство воскресло
Началась ужасная бессонница.
Засыпает городок мой.
В объятиях морфея окрестности.
Тоска спать мне не дает.
Я смотрю на темные ставни.
В уютных комнатах своих
После работы, как пчелы в ульях,
Спят людей бесконечные рои.
Пролетают машины по улицам.
Я ловлю каждый шорох ночной.
Эта бессонница такая надоедливая.
Даже месяца серпик тонкий
Не утолит страдание жгучее.
Ночь продолжается. Горят фонари.
Светофоры моргают глазами.
Обнаглело жужжат комары
И щекочут, негодяи, крылышками.
Замяукал испуганный кот
И из-за угла тревожно выглянул.
Ресторан, напротив ворот,
Запоздалую компанию выплюнул.
Я не могу заснуть никак.
Закружились мысли каруселями.
Найду ли я в этой ночи маяк,
Или буду блуждать мглистыми скалами?
Месяц вдруг за облаком исчез.
Зарумянилось небо Зарницей.
Над рекой тумана полотенце
Обернулось причудливой птицей.
Светает. Группы людей
Растекаются по городу ручейками.
А мысли мои, полные страстей,
Ночь унесла, сложив комочками.
Тамила, здравствуйте! Мне кажется, что Вы достаточно хорошо владеете русским языком, чтобы перевести Ваш текст и срифмовать его в русском варианте, без всякого Гугла. 🙂
Кстати, я встречала авторов, которые это делали на другом лит. портале и размещали параллельно 2 текста. Интересно получалось.
Текст понравился, хотя, рифмы, на мой взгляд, не очень-то мудрёные и оригинальные. 🙂
Спасибо, Елена. Рифмы банальные. Текст пришлось перестраивать из-за отсутствия сюжета. Не уверена, что получилось, Хотя попытка построить сюжет была. Рифмовку перевода не осилю. Ленюсь.