Чомусь здалося так мені,
Самотній кактус на вікні
Стоїть сумний, зажурений.
Він на людей обурений:
«Запхали, бачиш, у вазон,
А не на клумбу, чи газон.
Мені бракує світла тут.
Оскільки кактус — не верблюд,
Не можу рухатися сам.
Без світла квіту я не дам.
Дітей не матиму тепер.
Халепа! Краще б я помер!
Сердешний кактус бідкавсь так,
Немов на сповіді бідняк.
Але його ніхто не чув.
Пропав би бідний кактус був.
Всміхнулась доля. Кактус наш
Змінив раптово антурАж.
На виставці стоїть тепер
Поміж опунцій і гербер.
Йому там добре. Він не сам.
І світла не бракує там.
Я — наче кактус на вікні.
Життя минає ніби в сні.
Жахливий сон. Я там сама.
Навколо холод і пітьма.