Перші квіти весни
Визирають з-під снігу,
І приносять вони
В наші душі відлигу.
Квіти, мов із ковша,
Щедро сипе природа,
І радіє душа.
Розквіта її врода.
Дуэлит
Литература. Поэзия. Критика. Публицистика.
Перші квіти весни
Визирають з-під снігу,
І приносять вони
В наші душі відлигу.
Квіти, мов із ковша,
Щедро сипе природа,
І радіє душа.
Розквіта її врода.
простенько і із смаком
Дякую за коментар, пане Сергію. Маю зауважити, що я до себе суворіша в оцінках. Я свої лінощі і бездарність знаю добре, а на сайт заходжу спеціально, щоб їх побороти. Коли я римую свої думки, у мене дві біди: наголоси в словах з»являються, де хочуть, а не там, де треба, і примітивність думки, тобто її простота, без різних там «красивостей». Не розвинене образне мислення, говорячи науковою мовою. Бог не дав, на жаль.В цій моїй думці мені не подобається речення «квіти, мов із ковша, щедро сипе природа», але я не знаю, як його покращити. А загалом, рими примітивні : ковша- душа, природа-врода. Так що, не жалійте мене, нездару, краще скажіть, що тут можна зробити.
Ігор все вірно сказав. Простота — це часом в листі найскладніше
Не-не-не… Простота и примитивность — разные сущности. В этом стихотворении есть простота, но нет примитивности. Всё на месте, ни прибавить, ни убавить.
Поторопился оценку поставить, надо было 28.
Коротко и ясно выражена мысль. Лаконичное, хорошее стихотворение. С природой оживает душа. Вот поэтому мы и любим это время года. И рифмы здесь уместны: природа не любит вычурности — она естественна в своем развитии.
Моя оценка — 25.
Дякую за коментарі. Наступного разу буду друкувати вірш таким чином, щоб було видно ритмічний візерунок, тобто наголоси в словах виділятиму великими буквами. Тоді буде видно, де збивається ритм.