Я дзеркало твоїх пустих емоцій,
Я ехо твоїх злих, бездушних слів.
Я озеро, я відблиск твій на сонці.
Я вся як ти. Роблю, як ти робив.
Я вітер, що змінив укотре напрям,
Я небо, що мовчить під тиском хмар.
Я море, що радіє в шторм смертям.
Я гори, що житлом є для примар.
Я втілення тебе, і я з тобою,
Лише в собі зустрінешся з душою…
это точно, женщина отражение эмоций и чувств. мужчина наверно тоже, но меньше. как к женщине относишься, то и получишь в ответ, хотя мы более терпеливые что-ли
Це ви точно підмітили, пані Наталю. Саме від чоловіка залежить, чи буде його дружина феєю, чи стервом. В другій строфі попрацюйте над римами «напрям- смертям», пані Настя.
А взагалі, вірш сподобався.
Я зеркало твоих пустых эмоций,
Я эхо твоих злых, бездушных слов.
Я озеро, я отблеск твой на солнце.( от солнечных лучей зримо видишь отблеск)
Я вся как ты. Делаю, как ты делал.(эта строчка не совсем ясна)
Я ветер, очередной раз сменил направление,
Я небо, что молчит под давлением облаков.( нужно еще разобраться кто на кого давит)
Я море, что радуется в шторм смертям.
Я горы, жильем является для призраков.
Я воплощения тебя, и я с тобой,
Только в себе встретишься с душой……И здесь резко бац, а это оказывается про душу..так ведь.
Я зеркало твоих пустых эмоций,
Я эхо твоих злых, бездушных слов.
Я озеро, я отблеск твой на солнце.
Я твой амбар, — твоё добро и зло..
Я ветер, изменивший направленье,
Я небо – туч и облаков жнивьё.
Я море и шторма мои смертельны
Я горы, — я для призраков жильё.
Везде и всюду я всегда с тобой,
Ты знаешь обо мне, зовёшь душой …
спасибо, классно получилось!!!даже лучше оригинала)
Я дзеркало твоїх пустих емоцій,
Я ехо твоїх злих, бездушних слів.
Я озеро, я відблиск твій на сонці.
Твоя скарбниця, в ній — добро, і зло.
Я вітер, що змінив укотре напрям,
Я небо, що мовчить під тиском хмар.
Я море, що радіє в шторм смертям.
Я гори, що житлом є для примар.
Я втілення тебе, і я з тобою,
Ти мене знаєш, і зовеш душею…