Відображення

Я дзеркало твоїх пустих емоцій,
Я ехо твоїх злих, бездушних слів.
Я озеро, я відблиск твій на сонці.
Я вся як ти. Роблю, як ти робив.

Я вітер, що змінив укотре напрям,
Я небо, що мовчить під тиском хмар.
Я море, що радіє в шторм смертям.
Я гори, що житлом є для примар.

Я втілення тебе, і я з тобою,
Лише в собі зустрінешся з душою…

Відображення: 6 комментариев

    • Це ви точно підмітили, пані Наталю. Саме від чоловіка залежить, чи буде його дружина феєю, чи стервом. В другій строфі попрацюйте над римами «напрям- смертям», пані Настя.
      А взагалі, вірш сподобався.

  1. Я зеркало твоих пустых эмоций,
    Я эхо твоих злых, бездушных слов.
    Я озеро, я отблеск твой на солнце.( от солнечных лучей зримо видишь отблеск)
    Я вся как ты. Делаю, как ты делал.(эта строчка не совсем ясна)
    Я ветер, очередной раз сменил направление,
    Я небо, что молчит под давлением облаков.( нужно еще разобраться кто на кого давит)
    Я море, что радуется в шторм смертям.
    Я горы, жильем является для призраков.

    Я воплощения тебя, и я с тобой,
    Только в себе встретишься с душой……И здесь резко бац, а это оказывается про душу..так ведь.

  2. Я зеркало твоих пустых эмоций,
    Я эхо твоих злых, бездушных слов.
    Я озеро, я отблеск твой на солнце.
    Я твой амбар, — твоё добро и зло..

    Я ветер, изменивший направленье,
    Я небо – туч и облаков жнивьё.
    Я море и шторма мои смертельны
    Я горы, — я для призраков жильё.

    Везде и всюду я всегда с тобой,
    Ты знаешь обо мне, зовёшь душой …

  3. Я дзеркало твоїх пустих емоцій,
    Я ехо твоїх злих, бездушних слів.
    Я озеро, я відблиск твій на сонці.
    Твоя скарбниця, в ній — добро, і зло.

    Я вітер, що змінив укотре напрям,
    Я небо, що мовчить під тиском хмар.
    Я море, що радіє в шторм смертям.
    Я гори, що житлом є для примар.

    Я втілення тебе, і я з тобою,
    Ти мене знаєш, і зовеш душею…

Добавить комментарий

Войти с помощью: