У крамниці купила я квітку розкішну.
Зацінила красу оксамитово-ніжну.
Зір милує фіалки незаймана врода.
Раптом звідкись взялася печаль. Стало шкода,
Що не зможу, як слід, піклуватись про неї.
Дуже швидко помре в ній фіалкова фея.
Я забуду полити цю квітку чудову.
То ж засохне вона й не відродиться знову.
А в людському житті це трапляється часто:
Без любові й підтримки так легко пропасти.
Дуэлит
Литература. Поэзия. Критика. Публицистика.
І чого ви, кума, лаврів Степана Руданьского позаздрили? У вас своя стезя
Поясніть, пане Сергію, чому ви згадали Степана Руданського. Вірш не позичала в Руданського. Можливо, думки схожі. Але історія про фіалку трапилася зі мною. Хоча кінець в неї щасливий. І тепер на вікні вже шість вазонів з фіалками.
Згадав старий анекдот про цигана, який Руданьскій перелицював в віршик. Щось ніби як циганча мріє: ех от виросту великий, зведу хорошого коня і вже тоді покатаюся. Буду їздити і їздити по степу три дні без передивху і все галопом. А циган почув — і давай його лупцювати. Давай коню відпочити, давай відпочити, заженеш адже. Ось так і ваша ЛГ з фіалками. Квітки Ще немає а тривога вже є.
Е, ні, пане Сергію. Спочатку з»явилася квітка, потім зі мною сталася нещаслива подія і я не могла доглядати фіалку, тому й написала цей вірш. Але коли біда минула(мені допомогли хороші люди), а фіалка вижила, я її розсадила в інші вазони. Я дуже люблю узамбарську фіалку. Так що пан Степан Руданський зі своїм віршем тут ні до чого. А щодо лаврів вельмишановного пана Руданського, то я йому не заздрю. У мене дійсно своя доля і «свій шлях широкий». І поезії на цьому шляху не буде, а буде війна і всі ті біди, які вона приносить, що пану Руданському й не снилися колись.
Стало жаль,
Что не смогу (!!!) как следует заботиться о ней (о фиалке).
Очень быстро умрет в ней фиолетовая фея.
Я забуду (!!!) полить этот милый цветок.
и он засохнет .
Я правильно перевів?
Якщо ЛГ все це відразу знала ще в магазині, навіщо купувала квітка?
А якщо це вона додому принесла і почала представляти … ну тоді чистий циганський фольклор в перекладенні Руданьского
Про вашу біду я трохи з нашої переписки дізнався, і то вона до вірша не пристібатися. А інші читачі повинні всі телепатично зрозуміти?
Не буду нічого пояснювати, пане Сергію. Я краще про кактус щось напишу. Можливо, там і без телепатії буде все ясно.
А що пояснювати. Я вам передав своє сприйняття. А вже ваша справа, що з ним робити — хоч в гербарій, хоч сусідської свині в балію
Е, ні, пане Сергію. В гербарій ця річ не годиться, не дотягує до гербарію, на жаль. Сусідську свиню нею теж пригощати не можна: не дай Боже, отруїться, сусідка тоді з мене свиню зробить. Я краще цю фіалку в рамочку візьму і на стіну в туалет почеплю разом з коментами, щоб було про що подумати на дозвіллі.