На березі ставу хатина стояла.
В тій бідній хатині дівчина жила.
Вона своє щастя терпляче чекала.
А щастя її десь вода віднесла.
Хорошого хлопця кохала дівчина.
Юнак їй взаємністю відповідав.
Аж раптом настала лихая година.
Пішов хлоп до війська. Пішов і пропав.
Чекала дівчина, що вернеться милий,
Ось-ось закінчиться жорстока війна.
Але не вберіг юнака від могили
Господь. Залишилась дівчина одна.
На березі ставу нема вже хатини.
Навколо усе бур»яном заросло.
А ту нещасливу, убогу дівчину
Кохання трагічне із світу звело.
Не знає ніхто, що судилось на долі,
Яка у житті нас чекає біда.
Хтось згине в бою, хтось сконає в неволі.
А час плине стрімко, як в річці вода.
На берегу пруда хижина стояла.
В той бедной хижине девушка жила.
Она свое счастье терпеливо ждала.
А счастье ее где вода отнесла.
Хорошего парня любила девушка.
Юноша отвечал ей взаимностью.
Вдруг наступила лихая година.
Пошел мужик в войска. Ушел и пропал.
Ждала девушка, что вернется милый,
Вот-вот закончится жестокая война.
Но не уберег юношу от могилы
Господь. Осталась девушка одна.
На берегу пруда нет уже хижины.
Вокруг все бур»яном заросло.
А ту несчастную, убогую девушку
Любовь трагическое из мира свело.
Никто Не знает, что суждено по судьбе,
Которая в жизни нас ждет беда.
Кто-то погибнет в бою, кто-то умрет в неволе.
А время течет стремительно, как в реке вода
_________________________________
На берегу пруда cтояла хижина
Теперь в тех водах мутная вода.
Войной, ли та вода теперь обижена ?
И по лесу, ауакает беда.
Она рыдает, ей по воле случая
Куда-то в ночь придется вновь брести.
И шепчет: жаль страна была могучая
Теперь пустые хижины в пути…
Дякую, пані Світлано, за коментар. Вийшло навіть краще, ніж я написала.