Буревій

Темні хмари зависли над степом.
Гуркіт грому долинув здаля.
Дощ дрібний вже накрапує з неба.
У тривозі завмерла земля.

Над землею вирує негода.
Замовка все живе навкруги.
Зачаїлась, принишкла природа:
Не на жарт розлютились Боги.

Стало тихо і душно. Зненацька
Вогняна пролетіла стріла.
В небі в бубон ударив хтось хвацько,
І поглинула землю імла.

Буревій вже пришвидшує кроки.
Степ тремтить, як зацькований звір,
Що потрапив у пастку глибоку
І в чеканні напружує зір.

Раптом вітер подув. Полетіли
Стрімко хвилі по мокрій траві.
Мов змія, поглина степ зомлілий
Вічний ворог життя — буревій.

Буревій: 7 комментариев

  1. Думаю, що слов»яни між собою завжди можуть порозумітися. Важче з романо-германцями. У них не тільки мова, а й ментальність дуже відрізняється. Для мене важливо заходити на Дуеліт, щоб вчитися на аналізі віршів інших авторів, а якщо хтось прокоментує мої роботи, «не щадя живота моего», буду завжди вдячна, хоча знаю, що не знаючи мови, важко дати консультацію.

Добавить комментарий

Войти с помощью: