Чадра

Опубликовано автором

Серпанок листя. Вітру шум і холод.
Травою між старих дерев бреду
І відчуваю у душі любові голод.
На моє серце хтось вдягнув чадру.
Стіна між нами, океану відстань.
Слова – пусті гадання-карти у руці.
Чи з’явиться солодка мрія-пристань
Й ступити крок не дасть на манівці?
Будиночок розтанув, наче казка.
Розбились дзеркала на друзки, вщент.
Примара щастя? Чергова неласка?
Чи профіль долі, ще один фрагмент?
Роса на листі. Вітру стогін, холод.
Вечірніми туманами бреду.
Знов відчуваю на устах любові голод.
Чи скине серце цю ненависну чадру?!

Чадра: 3 комментария

  1. Якось воно так … цікаво в загальному. Але, думається, серпанок листя тут не годиться. Листя у вас не далеко а поруч, героїня меж них бреде і навіть росу може розгледіти. Який же серпанок?

      Профіль долі, ще один фрагмент? — Теж різонуло, немов зовсім з доругой опери типу «Оптимістична трагедія»

    Чі скине — тут я может не так добре вашу мову знаю. Я перекладаю однозначно як «або скине». І не можу зрозуміти — чому ж або? Може я і не правий.

    І сам образ чадри мене не зовсім влаштовує. Чадра — це лише занавесочка для того щоб сторонні не бачили чого їм не належить. Це не темниця, не клітка і не окови.

Добавить комментарий

Войти с помощью: